Креслення 9 клас

 Урок №1

Тема уроку: Узагальнення  відомостей  про  способи  проектування

Мета уроку:  закріпити і узагальнити знання учнів про способи проеціювання, вміння виконувати креслення предмета різними способами;

розвивати пам’ять, образне мислення;;

виховувати охайність, самостійність, працьовитість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Як отримують зображення предмета на площині?

- Які види проеціювання ви знаєте?

- Які способи зображення предметів в залежності від цього розрізняють?

- Скільки звичайно виглядів зображують?

- Як вони повинні бути розміщені?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Сьогодні пригадаємо способи зображення предметів і перевіримо ваші знання на практиці.

IІІ. Формування нових знань

Евристична бесіда

-                  Креслення дістають методом проеціювання. Розрізняють вигляди спереду (головний), зверху, збоку. З якого боку?

-                  Які ще назви мають ці вигляди?

-                  Вигляди розміщують у проекційному зв’язку. Поясніть, що він означає.

-                  Виявити форму предмета допомагають позначки. Які?

ІV.  Формування умінь та навичок

1.              Практична робота з коментуванням

-                  Виконати креслення деталі у трьох виглядах за наочним зображенням ескіз деталі (рис. 161а, рис. 161б, 2 учні біля дошки)

2.              Самостійна робота

-                  Виконати креслення деталі в одному вигляді,розмістивши горизонтальної вісь (рис. 162)

V. Підсумок уроку

- Які труднощі викликало у вас практичне завдання?

VI. Домашнє завдання

-                  Виконати креслення деталі у трьох виглядах (індивідуально за картками), опрацювати п. 19

Урок №2

Тема уроку: Загальні  відомості  про  розрізи  і  перерізи.  Графічна  робота  №1  «Ескізи  деталей  з  виконанням  перерізів»

Мета уроку:  сформувати поняття про перерізи, місця їх необхідного застосування, вміння обирати найбільш раціональне місце розміщення січних площин;

розвивати просторову уяву, образне мислення;

виховувати охайність, самостійність, наполегливість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Проблемна ситуація

-                  Маємо звичайну ручку, якою ви пишете щодня, але зі складною будовою, тобтоз різою товщиною по всій довжині. Як її зобразити на кресленні?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Будь-яке креслення призначене да­вати якнайповніше уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Вам уже відомо, як на кресленнях зображують пред­мети за допомогою виглядів. Проте зустрічаються такі предме­ти або їх частини, форму яких важко визначити за кресленням тільки з допомогою виглядів. Іноді через наявність на поверхні предмета заглибини чи виступу виникає необхідність виконува­ти на кресленні додатковий вигляд, часто досить складний і ма­лозрозумілий. Отже, крім виглядів на кресленнях бувають ще й інші зображення, які дають змогу краще виявляти форму пред­метів. До таких зображень належать перерізи.

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя з демонстрацією (використовується таблиця)

-                  Перерізи найчастіше застосовують для того, щоб показу­вати поперечну форму предметів (рукояток, гайкових клю­чів, слюсарних інструментів, деталей з прокату різного про­філю) та форму отворів, заглибин, зрізів та вирізів на повер­хнях округлих деталей тощо. Щоб одержати переріз, предмет умовно розрізають уявною площиною в тому місці, де необ­хідно виявити його форму. Цю уявну площину називають січною. Щоб побачити фігуру перерізу, ту частину предмета, яка знаходиться перед січною площиною, умовно відкидають. Внаслідок цього на уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу. На перерізі показують тільки те, що знаходиться в січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважається уявно видаленим.

Залежно від розміщення відносно вигляду зображеного на кресленні предмета переріз може бути винесеним або накладеним. Винесений переріз розміщують поза контуром вигляду зображеного на кресленні предмета. Накладений переріз розміщують усередині контуру, тобто безпосередньо на вигляді зображеного на кресленні предмета. Винесені перерізи розміщують на вільному місці поля креслення або в розриві вигляду. Під час виконання креслень перевагу слід віддавати вине­сеним перерізам, оскільки вони не обтяжують креслення зай­вими лініями і значно зручніші для нанесення розмірів.

2.              Пояснення вчителя з елементами бесіди

-                  Положення січної площини на кресленні вказують лінією перерізу. Для цього застосовують розімкнуту лінію у вигля­ді двох штрихів. Розімкнута лінія не повинна перетинати контур вигляду на кресленні і доторкуватись до нього. Напрям, у якому потрібно дивитися на уявну січну площину, вказують стрілками. Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Літе­ри завжди розміщують вертикально. Розміри штрихів розімкнутої лінії і стрілок показані на рисунку.

-                  Якою лінією позначають контур перерізу?

-                  Як виділяють сам переріз?

-                  Як ви думаєте, для чого це роблять?

-                  Щоб креслення було виразнішим, фігуру перерізу виділяють штриховкою у вигляді паралельних ліній. Штриховку наносять суцільними тонкими лініями під кутом 45° до рамки креслення. Відстань між лініями штриховки має бути в межах 1...10 мм і однаковою та рівномірною для всіх перерізів одного предмета на кресленні.  На навчальних кресленнях відстань між лініями штриховки вибирають у межах 2...4 мм. Нахил ліній штрихов­ки дозволяється виконувати як вліво, так і вправо. Фігуру перерізу позначають такими ж літерами, якими бу­ло позначено лінію перерізу: А—А, Б—Б, В—В — тобто двома однаковими літерами через тире. Напис завжди розміщують горизонтально.

-                  Розчленовувати фігуру перерізу на окремі частини не мож­на. Розглянута умовність стосується тільки зображення по­верхонь обертання і не поширюється на перерізи отворів чи заглиблень призматичної форми (наприклад, шпонкових ка­навок). Якщо січна площина проходить через некруглий от­вір чи заглиблення, яким переріз ділиться на кілька окремих частин, то замість перерізу виконують розріз (про нього йти­ме мова у наступному розділі).

На кресленні одного предмета може бути декілька однако­вих винесених перерізів. Якщо однакові винесені перерізи на­лежать одному й тому ж предмету, лінії перерізу позначають однією літерою і викреслюють одну фігуру перерізу.

Винесений переріз за побудовою і  розміщенням повинен відповідати напряму, вказаному стрілками, що проведені до штрихів розімкнутої лінії. Якщо необхідно, винесений переріз розміщують на кресленні з поворотом відносно лінії пере­різу. В цьому разі до позначення перерізу літерами додають умовний знак повороту, як це показано на рисунку.

ІV.  Формування умінь та навичок

1.              Практична робота з коментуванням

-                  Виконати креслення деталі з необхідними перерізами (рис. 169, вчитель виконує креслення на дошці)

2.              Заповнення таблиці (рис. 176, с. 136 підручника)

3.              Самостійна робота учнів (Індивідуально за картками)

-                  Виконати креслення деталі з необхідними перерізами
V. Підсумок уроку

-                   Що називають перерізом?

-                  Які є види перерізів?

-                  Назвіть особливості виконання перерізів.

-                  Які умовності використовують при виконанні перерізів?

VI. Домашнє завдання

-                  Виконати графічну роботу №1. Завдання: виконати ескіз деталі за наочним зображенням (рис. 177, с. 137 підручника).Виявити поперечну форму деталі за допомогою перерізу. Позначити його, нанести розміри.

Урок №3

Тема уроку: Розрізи

Мета уроку:  сформувати поняття про розріз та типи розрізів в залежності від положення січної площини, вміння  в побудові доцільних розрізів;

розвивати логічне та аналітичне мислення;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Проблемна ситуація (Працюємо по таблиці із зображенням деталі, що має складну внутрішню будову)

- Спростіть креслення, забезпечивши максимальну видимість внутрішньої будови.

- Чи виявляє переріз повністю внутрішню будову деталі?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Отже, необхідно використати інший спосіб зображення внутрішньої будови деталі. Для цього познайомимося із розрізами. Внутрішню будову складного предмета можна показати за допомогою штрихової лінії. Але в багатьох випадках кількість ліній буде великою і зображення буде важким для розуміння. Для роз'яснення внутрішньої будови, поряд з перерізом, використовують розріз.

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя (пояснення за таблицею)

Розріз утворюється аналогічно до перерізу. Проте розріз включає в себе переріз та зображення деталі поза січною площиною. В розрізі можна показати не лише фігуру перерізу, а й з'ясувати елементи деталі, що знаходиться за січною площиною. Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні.

Простим називають розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною. При виконанні розрізів січна площина відносно горизон­тальної площини проекцій може займати вертикальне, гори­зонтальне чи похиле положення. Залежно від положення січ­ної площини прості розрізи поділяють на вертикальні, гори­зонтальні і похилі.

Вертикальним називають розріз, утворений січною пло­щиною, яка перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій. Вертикальна січна площина може бути по-різно­му розташована відносно фронтальної і профільної площин проекцій. Залежно від цього розрізняють фронтальні і про­фільні вертикальні розрізи.

Вертикальний розріз називають фронтальним, як­що січна площина паралельна фронтальній площині проек­цій.   Вертикальний  розріз  буде профільним, якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій.

Горизонтальним називають розріз, утворений січною пло­щиною, яка паралельна горизонтальній площині проекцій.

3.              Ознайомлення з  порядком виконання розрізів за таблицею

1)             Штрихові лінії, що були на головному зображенні, тепер є суцільними товстими, бо видимі;

2)             Фігуру перерізу, що входить до складу розрізу, заштриховано;

3)             Лінію, що знаходиться на передній частині креслення, не зображуємо.

ІV.  Формування умінь та навичок

1.              Фронтальна робота за таблицею

-                  Виконати креслення деталі, застосувавши доцільний розріз (вчитель виконує креслення на дошці)

2.              Аналітична робота (рис. 179, с. 140)

-                  Виявити відмінності та подібності між перерізами та розрізами

3.              Практична робота з коментуванням

-                  Доповнити креслення, де необхідно, штриховкою (рис. 184, с.144 підручника)

4.              Самостійна робота учнів (індивідуально за картками)

-                  Виконати креслення деталі, застосувавши необхідні розрізи
V. Підсумок уроку

-                   Що називають розрізом?

-                  Чим він відрізняється від перерізу?

-                  На які види поділяються розрізи?

-                  В яких випадках застосовують розрізи, а в яких – перерізи?

VI. Домашнє завдання

(Індивідуально за картками)

Урок №4

Тема уроку: Поєднання  частини  вигляду  і  частини  розрізу.  Місцеві  розрізи. Графічна  робота  №2  «Ескізи  деталей  і  виконання  розрізу»

Мета уроку:  сформувати поняття про доцільність виконання креслення, яке поєднує частину вигляду і частину розрізу, випадки застосування місцевих розрізів;

розвивати просторову уяву, аналітичне мислення;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Фронтальне опитування

- Що називають розрізом?

- Чим він відрізняється від перерізу?

- На які види поділяються розрізи?

- В яких випадках застосовують розрізи, а в яких – перерізи?

2. Заповнення таблиці (завдання 1, рис. 183, с. 144 підручника)

II. Мотивація навчальної діяльності

- Чи можна одночасно показати зовнішню і внутрішню будову деталі? А чи завжди потрібно показувати повний розріз?

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

-                  Щоб раціонально скорочувати кількість зображень на крес­леннях, вдаються до поєднання (суміщення) двох зображень: частини вигляду з частиною відповідного розрізу. Тоді замість двох окремих зображень — вигляду і розрізу — на кресленні одержують одне зображення — поєднання частин вигляду і роз­різу.

Якщо замість частини застосувати повний розріз, то за одним виглядом зверху неможливо буде уявити форму і положення виступу на передньому боці предмета. На фронтальному розрі­зі його не буде зображено, адже цей елемент випадає разом з умовно видаленою передньою частиною предмета. Тому в дано­му разі доцільно поєднати частину вигляду з частиною розрізу.

Якщо вигляд і поєднуваний з ним розріз фігури симетрич­ні, то поєднують половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Два вигляди предмета дають повне уявлення про його  зовнішню  форму.   Фронтальний  розріз  і  вигляд  зверху краще виявляють внутрішню будову предмета. Але зовнішня форма при цьому стає менш зрозумілою. Оскільки вигляд і роз­різ даної деталі симетричні, то другу половину кожного із зобра­жень легко уявити. Отже, поєднання на кресленні половини виг­ляду і половини відповідного розрізу дасть повне уявлення як про зовнішню, так і про внутрішню форми деталі.

Межею між поєднаними в одному зображенні половиною вигляду і половиною розрізу є вісь симетрії (штрихпунктирна лінія). Зверніть увагу на те, що на половині вигляду відсутні лінії невидимого контуру (штрихо­ві), їх недоцільно проводити, бо предмет симетричний віднос­но вертикальної осі. Ці лінії на половині вигляду повторили б обриси внутрішнього контуру, показа­ного на половині розрізу.

В деяких випадках в одному зображенні частину вигляду і частину відповідного розрізу розділяють суцільною тонкою хвиляс­тою лінією, яку проводять від руки. Частину розрізу, як пра­вило, розміщують праворуч від частини вигляду. Якщо елемент поверхні предмета, який збігається з віссю си­метрії, розміщений в отворі, на кресленні показують більш як половину розрізу. Якщо такий елемент знаходиться зовні, то показують більш як половину вигляду.  В обох випадках зображення ребер внут­рішньої і зовнішньої поверхонь на кресленнях зберігаються.

В результаті  поєднання внутрішня будова предмета виявляється види­мою не повністю. Як же показати розміри внутрішніх частин? У цьому разі розмірні лінії, що стосуються елемента внут­рішньої частини предмета (наприклад, отвору), проводять трохи далі від осі і обмежують стрілкою тільки з одного бо­ку. Розмір зазначають повний. Доцільно розміри зовнішніх частин предмета наносити з боку вигляду, а внутрішніх — з боку розрізу.

Похилим називають розріз, утворений січною площиною, що розташована під будь-яким (але не прямим) кутом до го­ризонтальної площини проекцій.

У всіх розглянутих випадках прості розрізи утворені січними площинами, які умовно повністю розрізають предмети для показу їх внутрішньої будови. Такі розрізи називають повними. Щоб показувати на кресленнях внутрішню будову предме­тів в окремих обмежених місцях, застосовують розрізи, які називають місцевими. Місцеві розрізи застосовують на кресленнях суцільних де­талей, які містять невеликі заглиблення чи отвори. Вико­нувати повні розрізи для таких деталей недоцільно. Тому достатньо умовно розрізати тільки ту частину деталі, яка ви­магає додаткового виявлення її форми.

2.              Ознайомлення з  порядком поєднання частини вигляду та частини розрізу за підручником (с. 150)

ІV.  Формування умінь та навичок

1.              Фронтальна практична робота (завдання 1, с. 150, рис. 193, усно)

2.              Фронтальна практична робота робота (завдання 2, с. 150, рис. 194, письмово)

3.              Самостійна робота (Індивідуально за картками)

-                  Виконати креслення деталей, поєднуючи вигляди та розрізи.

V. Підсумок уроку

-  Коли доцільно поєднувати у зображенні деталі частину вигляду з частиною розрізу?

- Назвіть правила виконання таких креслень.

- Як поєднують та розділяють деталі, в яких грані збігаються з віссю симетрії?

- Назвіть особливості нанесення розмірів на зображення, яке утворене поєднанням частини вигляду та розрізу.

- В яких випадках застосовують місцеві розрізи?

VI. Домашнє завдання

-      Виконати графічну роботу №2. Завдання: виконати ескіз деталі за наочним зображенням, застосувавши доцільні розрізи (рис. 195, с. 152 підручника). Нанести розміри.

Урок №5

Тема уроку: Застосування  розрізів  в  аксонометричних  проекціях. Графічна  робота  №3  «Виконання  креслення  деталі  із  застосуванням  розрізів»

Мета уроку:  сформувати вміння послідовно і чітко виконувати розрізи в аксонометричних проекціях шляхом уявного видалення симетричної частини;

розвивати окомір, вміння аналізувати, просторову уяву, мислення;

виховувати охайність, самостійність, наполегливість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Що називають розрізом?

- Чим він відрізняється від перерізу?

- На які види поділяються розрізи?

- В яких випадках застосовують розрізи, а в яких – перерізи?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Чи можна на зображенні деталі в аксонометрії за допомогою розрізу показати внутрішню будову? Як це зробити?

IІІ. Формування нових знань

1. Демонстрація з коментуванням (вчитель виконує креслення на дошці, учні – в зошитах)

- Чи симетрична ця деталь?

- Давайте спробуємо видалити ¼ частину деталі.

2. Ознайомлення з  послідовністю виконання розрізу (за рис. 200а, с. 155)

1)             Аналіз геометричної будови деталі, її симетричності;

2)             Вибір місцеположення січних площин;

3)             Уявне визначення фігур перерізу;

4)             Побудова фігур перерізу в аксонометрії;

5)             Ліквідація ліній видимого контуру видалено частини;

6)             Перетворення ліній невидимого контуру у видимі;

7)             Штрихування, наведення ліній.

ІV.  Формування умінь та навичок

-                  Виконати креслення деталі в аксонометрії із застосуванням розрізу (рис. 200б, с. 155)
V. Підсумок уроку

-                  В якій послідовності виконується розріз в аксонометрії?

-                  Для чого виконують такі креслення?

VI. Домашнє завдання

-      Виконати графічну роботу №3. Завдання: виконати креслення деталі в аксонометрії, видаливши ¼ її частину. Нанести розміри (Індивідуально за картками)

Урок №6

Тема уроку: Визначення  необхідної  і  достатньої  кількості  зображень.  Вибір  головного  зображення.  Графічна  робота  №4  «Усне  читання  креслення»

Мета уроку:  закріпити і узагальнити вміння правильно обирати кількість зображень і визначати головне зображення, вміло використовувати умовності та спрощення на кресленні;

розвивати спостережливість, раціональне мислення;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Які зображення деталей на кресленні ви знаєте?

- В чому полягає доцільність кожного з них?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Дуже важливо під час виконання креслень правильно вибрати головний вигляд деталі і визначитись із кількістю виглядів, щоб креслення було якомога більш раціональним.

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

-                  Найчастіше деталь розміщують в тому положенні, яке вона займає на токарному станку повідношенню до майстрапід час виготовлення. В одних випадках для виявлення форми деталі достатньо лише двох виглядів, в інших треба три, або ще й додаткові.

2.              Фронтальна бесіда (рис. 202, с. 157 підручника)

-                  Скільки зображень необхідно для визначення форми деталі?

-  Яку з проекцій найдоцільніше обрати для головного вигляду? Чому?

-  Чи раціонально виконані креслення? (рис. 203, с. 158 підручника)

-  Які умовності та спрощення використані на кресленнях? (рис. 204 та 205, с. 159 підручника)

3.    Пояснення вчителя (за таблицею)

-                  Креслення треба вміти прочитати. Існує певна послідовність читання (вивчення) креслення. Зазвичай треба дати відповіді на такі запитання:

1)             Які зображення наведено на кресленні? (дайте назви виглядам та розрізам)

2)             Чи є перерізи на кресленнях? Якщо є, то як вони називаються?

3)             З якою метою дано перерізи і розрізи? Що вони виявляють? Скільки отворів у деталі?

4)             Скільки фасок у деталі? Які їх розміри?

5)             Які розміри треба використати, щоб просвердлити отвори в потрібних місцях?

ІV.  Формування умінь та навичок

1.              Фронтальна практична робота (за таблицею)

-                  Прочитати креслення деталі

2.              Самостійна практична робота (Індивідуально за картками)

-                  Побудувати деталь в аксонометричній проекції
V. Підсумок уроку

-                  Від чого залежить вибір головного зображення?

-                  Якою має бути кількість проекцій деталі?

VI. Домашнє завдання

-      Виконати графічну роботу №4. Завдання: виконати креслення деталі в аксонометрії, дати відповіді на запитання (рис. 206, с. 160 підручника)

Урок №7

Тема уроку: Графічна  робота  №5  «Ескізи  з  натури»

Мета уроку:  перевірити  знання учнів про умовності та спрощення, які використовують у кресленнях, вміння доцільно і праескізах деталей, навички роботи безпосередньо з деталлю;

 Розвивати самостійність, самоперевірку,;

          Виховувати наполегливість у подоланні труднощів, працьовитість. 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів
- Що називають ескізом?

- Як правильно його виконувати?

- Де використовують ескізи?

- Які умовності та спрощення використовують у кресленні?

- Пригадайте правила та доцільність застосування перерізів та розрізів у кресленні деталі.

II. Мотивація навчальної діяльності

- Сьогодні перевіримо, як ви засвоїли правила виконання ескізу деталі на практиці.

ІІІ.  Формування умінь та навичок

1.              Інструктаж до виконання графічної роботи

- Роботу необхідно виконати на аркуші формату А4. Треба виконати ескіз деталі з натури у необхідній кількості виглядів, застосувавши доцільні перерізи та розрізи. Використовуючи вивчені умовності та спрощення.

2.  Самостійне виконання практичного завдання  (індивідуально за макетами деталей)
ІV. Підсумок уроку

- Як справились із завданням?

- Які труднощі виникли в процесі роботи?

Урок №8

Тема уроку: Загальні  відомості  про  з’єднання  деталей.  Зображення  різьби

Мета уроку:  сформувати поняття про основні види з’єднання деталей в машинобудуванні, рознімні та не рознімні з’єднання, про різьбу;

розвивати окомір, спостережливість, раціональне мислення;

виховувати охайність, самостійність, допитливість.

Тип уроку: Урок  формування нових знань і вмінь

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Чи користуєтесь ви предметами, які складаються з декількох деталей?

- Що ви можете розповісти про такі предмети?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Як з’єднуються деталі в таких предметах?

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя (рис. 209, с.163)

-                  Креслення, що містять зображення виробів, які складаються з кількох деталей, і дані для їх складання (виготовлення) та контролю називають складальними. У виробах деталі утворюють різні з’єднання.Під час складання будь-якого виробу (автомобіля, металорізального верстата, радіоприймача, фотоапарата, велосипеда тощо) головним видом робіт є виконання різних з'єднань деталей. Складання двох чи декількох деталей можна виконати у вигляді нерухомого чи рухомого їх з'єднання. Нерухомо з'єднані деталі зберігають незмінне взаємне положення, а рухомо з'єднані спряжені деталі мають змогу певного взаємного переміщення. Крім того, з'єднання деталей у виробі можуть бути нерознімними (нерозбірними) чи рознімними (розбірними). Нерознімні з'єднання застосовують у тих випадках, коли при експлуатації виробів розбирання з'єднаних деталей не передбачено. Якщо за умовами експлуатації необхідно здійснювати розбирання з'єднань, їх виконують рознімними.

Характерною особливістю рознімних з'єднань є те, що вони допускають розбирання і повторне складання з'єднуваних деталей без їх руйнування і пошкодження. До головних різновидностей рознімних з'єднань деталей належать:

1)    різьбові з 'єднання, які одержують нагвинчуванням однієї деталі на іншу чи за допомогою стандартних деталей з різьбою;

2)    шпонкові з'єднання, що утворюються за допомогою деталей певної форми, які входять одночасно у паз вала та у паз охоплюючої його деталі;

3)    з'єднання за допомогою штифтів — деталі циліндричної чи конічної форми, які забезпечують точну фіксацію взаємного розміщення спряжуваних деталей чи попередження можливості перевантаження з'єднання.

Характерною особливістю нерознімних з'єднань є відсутність можливості роз'єднати їх без руйнування чи значного пошкодження з'єднуваних чи з'єднувальних деталей. До головних різновидностей нерознімних з'єднань належать:

1)    з'єднання заклепками — металеві стержні з головками, які вставляються в отвори з'єднуваних деталей і розклепуються у цьому положенні;

2)    зварні з 'єднання, де жорсткий зв'язок між деталями виникає внаслідок плавлення металу;

3)    з'єднання паянням, коли деталі у нагрітому стані скріплюються одна з одною за допомогою додаткового легкоплавкого сплаву (припою);

4)    клейові з'єднання, які здійснюються за допомогою тонкого шару швидко твердіючого складу (клею).

До нерознімних з'єднань також зачисляють з'єднання запресовуванням, розвальцьовуванням чи завальцьовуванням, з'єднання зшиванням, посадки з натягом та інші. Останнім часом часто використовують комбіновані нерознімні з'єднання — клеєзварні та клеєзаклепкові.

2.    Демонстрація на наочному матеріалі різних видів з’єднання деталей

3.    Пояснення вчителя (за таблицею)

-                  З'єднання за допомо­гою різьби належать до найпоширеніших. Деталі з'єднують як за допомогою різьби, утвореної на їх поверхнях, так і за допомогою кріпильних деталей з різьбою. Різьба — це утворені на зовнішній чи внутрішній поверх­ні однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канав­ки. Залежно від профілю гвинтового виступу чи канавки різьби бувають трикутні, трапецеїдальні, прямокутні та ін. Для з'єд­нання деталей у виробах найчастіше застосовують різьбу три­кутного профілю з кутом при вершині 60° — її називають метричною. Зображувати різьбу такою, як ми її бачимо, ду­же складно, тому на кресленні це роблять спрощено — умов­но. Незалежно від профілю різьби її умовне зображення зав­жди однакове.

На зовнішній поверхні (на стержні) по зовнішньому діа­метру різьбу зображують суцільними лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва. Лінії, що відпові­дають внутрішньому діаметру різьби, проводять суцільними тонкими, причому на вигляді зліва проводять дугу, яка приблизно дорівнює 3/4 кола, розімкнутого в будь-якому місці, але не на центрових лініях. Фаску на вигляді зліва не пока­зують.

Різьбу на внутрішній поверхні (в отворі) показують су­цільними тонкими лініями по зовнішньому і суцільними тов­стими — по внутрішньому діаметру. Фаску на виг­ляді зліва не показують. Зверніть увагу, що штриховку в роз­різі завжди доводять до суцільної товстої лінії.

Різьба, показана як невидима, зображується штриховими лініями і по зовнішньому, і по внутрішньому діаметрах. За умовним зображенням неможливо визначити форму і розміри різьби. Тому тип різьби і її основні розміри — зов­нішній діаметр і крок показують на кресленні написом — умовним позначенням. Метричну різьбу позначають літерою М, розміри вказують у міліметрах. Наприклад, напис М20×1 означає: різьба метрична, зовнішній діаметр 20 мм, крок 1 мм (малий крок у позначенні наводять, а великий ні). Поз­начення різьби, як правило, відносять до її зовнішнього (більшого) діаметра.

ІV.  Формування умінь та навичок

1.Фронтальна практична робота (за таблицею)

-                  Виконати креслення деталі з різьбою

2.              Самостійна практична робота (Індивідуально за картками)

1)             За наглядним зображенням деталі з різьбою виконати її ескіз;

2)             Доповнити креслення деталі зображенням отвору з різьбою.
V. Підсумок уроку

-                  Які види з’єднань ви запам’ятали?

-                  Яке значення в сучасній промисловості має стандартизація деталей?

-                  Чому різьбу на кресленні зображують умовно?

-                  Чим відрізняється умовне зображення різьби на стержні від умовного зображення різьби в отворі?

-                  Для чого на стержнях і в отворі з різьбою виконують фаски?

-                  Для чого наводять умовне позначення різьби на кресленні?

-                  Чим відрізняються між собою умовні позначення метричної різьби з малим і великим кроками? Наведіть приклади.

-                  Від якого діаметра слід проводити виносні лінії для позначен­ня різьби?

VI. Домашнє завдання

-      Опрацювати п. 30 (с. 162-164 підручника)

Урок №9

Тема уроку: Креслення  болтових  і  шпилькових  з’єднань. Графічна  робота  №6  «Ескіз  різьбового  з’єднання»

Мета уроку:  сформувати поняття про болтові та шпилькові з’єднання деталей, вміння їх зображувати;

розвивати окомір, вміння аналізувати;

виховувати охайність, самостійність.

Тип уроку: Урок  формування нових знань і вмінь

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Які види з’єднань ви запам’ятали?

- Яке значення в сучасній промисловості має стандартизація деталей?

- Чому різьбу на кресленні зображують умовно?

- Чим відрізняється умовне зображення різьби на стержні від умовного зображення різьби в отворі?

- Для чого на стержнях і в отворі з різьбою виконують фаски?

- Для чого наводять умовне позначення різьби на кресленні?

- Чим відрізняються між собою умовні позначення метричної різьби з малим і великим кроками? Наведіть приклади.

- Від якого діаметра слід проводити виносні лінії для позначен­ня різьби?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Які види різьбового з’єднання ви знаєте?

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

-                  З'єд­нання, утворені кріпильними деталями з різьбою, носять назву цих деталей: болтові, шпилькові, гвинтові тощо. Кріпильні деталі з різьбою зустрічаються у дуже багатьох виробах. Щоб упорядкувати застосування цих деталей, їх форму і розміри стандартизовано. Тому кріпильні деталі з різьбою називають стандартними. Це дає змогу зосередити їх виробництво на спеціалізованих підприємствах і спростити виготовлення виробів.

На кресленнях з'єднань стандартні деталі зображують спроще­но за відносними розмірами. Це означає, що розміри їх окремих елементів визначають за співвідношенням із зовнішнім діаметром різьби (його позначають d). Завдяки спрощеному зображенню кріпильних деталей прискорюється виконання креслень.

Стандартний болт — це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня обточено на конус (знято фаски). Гайка — це шестигранник, усередині якого є отвір з різь­бою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різь­бою мають фаски.

Шпилька — циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску. Шайба являє собою кругле кільце.

Розміри кріпильних деталей на складальних кресленнях не наносять, основні дані про них записують у вигляді умовного позначення до специфікації. Користуючись цим позначенням, потрібні розміри можна визначити з таблиць у довідниках.

Умовне позначення болта включає тип і розміри різьби, довжину його стержня. Запис «Болт М12 × 1,25 × 60» озна­чає: болт з метричною різьбою діаметром 12 мм, малий крок 1,25 мм, довжина стержня 60 мм.

2.              Демонстрація на наочному матеріалі різних видів різьбового з’єднання деталей

3.              Пояснення вчителя (за таблицею)

Загальний вигляд болто­вого з'єднання показано на рисунку. У деталях 1 і 2, які треба з'єднати, просвердлюють отвори, діаметри яких трохи більші за діаметр болта 3. Щоб запобігти руйнуванню деталі 2 при загвинчуванні гайки 4, на стержень болта надівають шайбу 5. Креслення такого з'єднання складається з зображень деталей, що входять до його складу. На рисунку  показано ета­пи утворення креслення болтово­го з'єднання. Спочатку викреслю­ють з'єднувані деталі (1), потім докреслюють болт, начебто встав­лений в отвір у деталях (2). Далі креслять шайбу, надіту на болт (3), і в останню чергу — гай­ку (4). Така послідовність вико­нання креслення відповідає по­рядку утворення самого болтово­го з'єднання. Болти на складальному кресленні показують нерозсіченими, якщо січна площина проходить вздовж їх осі. Також нерозсіченими показують гайки і шайби. Зверніть увагу, як заштриховано з'єднувані деталі 1 і 2.

Загальний вигляд шпилькового з'єднання показано на рисунку. До нього входять з'єднувані деталі 1 і 2, шпилька З, гайка 4 і шайба 5. Одним кінцем шпилька 3 на всю довжину різьби вгвинчується у глухий (ненаскрізний) отвір з різьбою в де­талі 1. Зверху надівають деталь 2 з отвором трохи більшо­го діаметра, ніж діаметр шпильки. На вільний кінець шпильки нагвинчують гайку 4, під яку підкладають шай­бу 5. Загвинчуючи гайку, деталі 1 і 2 притискують одну до одної.

На рисунку  показано етапи утворення креслення шпилькового з'єднання. Спочатку викреслюють деталь з різьбовим отвором (І), потім докреслюють зображення шпильки, вгвинченої в отвір з різьбою (2). Далі послідовно креслять другу з'єднувану деталь, надіту на шпильку (3), шайбу (4) і гайку (5). Шпильку на кресленні показують нерозсіченою, так само як і шайбу з гайкою.

Лінію, що визначає межу різьби на нижньому кінці шпильки, завжди проводять на рівні поверхні деталі, в яку вгвинчено шпильку (деталь 1). Подивіться уважно, як зоб­ражується стержень з різьбою, вкручений в отвір. Різьбу в от­ворі показують тільки там, де її не закриває кінець стержня шпильки. Нижню частину глу­хого отвору показують незаповненою стержнем. На кінці отво­ру показують конічне заглиб­лення, утворене свердлом. Його креслять з кутом при верши­ні 120°. Штриховку доводять до суцільної товстої лінії.

ІV.  Формування умінь та навичок

Виконати креслення болтового та шпилькового з’єднання деталей (Індивідуально за картками)
V. Підсумок уроку

-                   Для чого застосовують спрощені зображення кріпильних деталей на складальних кресленнях?

-                  Скільки зображень потрібно, щоб показати на кресленні болт; шпильку; гайку; шайбу? Які це повинні бути зображення?

-                  Яку довжину має болт, позначення якого «Болт М20 × 55»?

-                  Який діаметр різьби має гайка з позначенням «Гайка М22»?

-                  Якими деталями утворюється болтове з'єднання?

-                  За рахунок чого відбувається скріплення деталей у болтовому з'єднанні?

-                  Для чого потрібна шайба у болтовому з'єднанні?

VI. Домашнє завдання

-      Виконати графічну роботу №6. Завдання: виконати креслення болтового та шпилькового з’єднань (за варіантами)

Урок №10

Тема уроку: Шпонкове  і  штифтове  з’єднання. Графічна  робота  №7  «Креслення  шпонкових  і  штифтових  з’єднань»

Мета уроку:  сформувати поняття про особливості виконання креслень шпонкових та штифтових з’єднань та навчити виконувати креслення шпонкового призматичного з’єднання;    

розвивати окомір, вміння аналізувати,;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Які рознімні з’єднання  деталей ви знаєте?

- Для чого застосовують спрощені зображення кріпильних деталей на складальних кресленнях?

II. Мотивація навчальної діяльності

- В механізмах часто застосовують шпонкові та штифтові з’єднання деталей.

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

 Вал з насадженою на нього деталлю (це може бути шків, маховик, зубчасте коле­со, важіль тощо) за допомогою шпонки, утворюють шпонко­ве з'єднання. Такі з'єднання застосовують у механічних пе­редачах, коли потрібно, щоб разом з валом оберталась розмі­щена на ньому деталь. Шпонка з'єднує вал з іншою деталлю завдяки тому, що вона одночасно заходить в паз на валу і в такий самий паз в отворі насадженої на вал деталі. Пази у з'єднуваних деталях називають шпонковими канавками. Втулку і вал показано розрізаними, щоб було добре видно шпонку і її роз­міщення. Залежно від умов використання шпонкові з'єднання утво­рюють за допомогою різних за формою шпонок. Найбільш поширеними серед них є призматичні шпонки з заокруглени­ми торцями.

Форму і розміри шпонок стандартизовано. На складально­му кресленні кожна шпонка має умовне позначення. Для призматичної шпонки воно включає назву цієї деталі і три розміри, що визначають її ширину, висоту і довжину. Нап­риклад, запис «Шпонка 12 × 8 × 60» означає, що призматич­на шпонка має такі розміри: ширина 12 мм, висота 8 мм, довжина 60 мм.

На кресленні шпонкового з'єднання виконують зображен­ня тих деталей, якими воно утворене. Показують таке з'єд­нання двома зображеннями. На місці вигляду спереду розміщують поздовжній розріз з'єднання (уздовж осі ва­ла і з'єднаної з ним деталі). При цьому шпонку показують не-розсіченою, а на валу виконують тільки місцевий розріз. Так роблять тоді, коли січна площина проходить уздовж суціль­ної (непорожнистої) деталі. Поздовжній розріз доповнюють поперечним, який розміщують на місці вигляду зліва. На цьому розрізі з'єднувані деталі і шпонку зображують розсіче­ними. На кресленні між верхньою площиною шпонки і дном ка­навки у втулці обов'язково показують невеликий проміжок — зазор. Він забезпечує можливість складання з'єднання.

Штифтові з'єднання утворюють із застосуванням штифтів — деталей цилінд­ричної або конічної форми. За допомогою циліндричних штифтів забезпечують фіксацію однієї деталі відносно ін­шої — це запобігає зміщенню деталей, скріплених гвинта­ми. Конічні штифти застосовують тоді, коли потрібно запобігти взаємному поздовжньому переміщенню двох деталей.

Особливістю штифтового з'єднання є те, що отвір під штифт свердлять одночасно у всіх деталях, які підлягають з'єднанню. Цим досягається високий ступінь взаємної фікса­ції з'єднуваних деталей. Штифт вставляють у отвір здебіль­шого запресовуванням.

Розміри штифтів стандартизовано. Діаметр і довжину штифта  вибирають  залежно  від  розмірів  з'єднуваних деталей. До позначення штифта входять його назва і розмі­ри, наприклад, «Штифт циліндричний 5 ×30». Це означає, що циліндричний штифт має діаметр 5 мм і довжину 30 мм. Напис «Штифт конічний 10 × 70» означає, що в конічного штифта менший діаметр 10 мм, а довжина 70 мм. Штифтові з'єднання, як правило, показують за допомо­гою розрізів. На складальних кресленнях штифти в розрізі показують, як і інші непорожнисті дета­лі, нерозсіченими, якщо січна площина проходить уздовж їх осі.

2.              Демонстрація на наочному матеріалі різних видів різьбового з’єднання деталей

ІV.  Формування умінь та навичок

- Виконати креслення шпонкового та штифтового з’єднання деталей (Індивідуально за картками)

V. Підсумок уроку

-  Яке призначення шпонкових з'єднань?

-  Як шпонка з'єднує вал з насадженою на нього деталлю?

- За допомогою яких зображень показують будову шпонкового з'єднання?

-  Які дані можна одержати про шпонку з її умовного позначення?

VI. Домашнє завдання

-      Виконати графічну роботу №7. Завдання: виконати креслення шпонкового з'єднання  (Індивідуально за картками)

Урок №11

Тема Загальні  відомості  про  складальні  креслення  виробів. 

Мета: дати загальні відомості про складальні креслення виробів, про їх призначення, правила розміщення виглядів на кресленнях, можливість виконання розрізів на складальних кресленнях виробів та вміння правильно їх виконувати;

 розвивати окомір, просторову уяву, творче мислення, пам’ять, навички аналізу та синтезу;

виховувати охайність, точність, працелюбність, пізнавальний інтерес до предмету

Обладнання: картки із завданням

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Робота в зошитах.

- Всім записати в зошитах в 2 стовпчики:

А) рознімні з’єднання;

Б) не рознімні з’єднання.

- Біля дошки  накреслити:

А) шпонку;

Б) штифт;

В) шпильку;

Г) болт;

Д) заклепку.

2. Фронтальне опитування.

- Для чого призначений болт?

- Шпилька?

- Штифт?

- Шпонка?

- Заклепка?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

-                  Як називаються креслення, в яких поєднано декілька деталей?

ІІІ. Формування нових знань

1.              Розповідь вчителя

-                  Що називають  складальним кресленням ?

-                  Призначення складальних креслень

2.              Робота з підручником (за малюнком 232 (с. 181)

-                  Які правила розміщення виглядів на складальних кресленнях?

-                  Чи застосовують розрізи і перерізи на складальних кресленнях?

-                  Де на кресленнях зазначені назви деталей, з яких складається креслення?

-                  Чи треба на складальному кресленні наносити всі розміри деталей? Чому?

-                  Що означають цифри на кресленні?

3.              Аналіз складального креслення з розрізами

-                  Як заштриховано сусідні деталі?

-                  Для чого це робиться?

4.              Пояснення вчителя

-                  Якщо в розріз потрапляють 3 чи більше деталей, то треба змінити відстань між лініями штриховки або зсунути їх. Більшу відстань залишають для більших деталей, але розрізи на одній деталі штрихують в один бік. Якщо ширина деталі на розрізі менше 2 мм, її показують зачорненою.

-                  А які деталі на розрізах не заштриховують? Кульки завжди показують нерозсіченими.

ІV. Формування умінь та навичок

1.              Фронтальне опитування (с. 185)

2.              Самостійна робота (мал. 235, с. 184)

-                  Перенести креслення в зошити і нанести штриховку

V. Підсумок

-                  Що називають складальним кресленням?

-                  Які особливості його виконання?В якій послідовності виконується розріз в аксонометрії?

VІ. Домашнє завдання

Параграф, мал.. 237 (а), с. 184-186)

Урок №12

Тема уроку: Порядок  читання  складальних  креслень 

Мета уроку:  сформувати поняття про порядок читання складальних креслень та вміння його виконувати;

розвивати мислення, вміння аналізувати;

виховувати працьовитість, наполегливість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Як заштриховуються сусідні деталі на розрізах?

- Які деталі на розрізах показують зачорненими?

- Які деталі не заштриховують?

 зображення деталей на кресленні ви знаєте?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Уявіть собі. Що ви працюєте майстром на машинобудівному заводі. Вам із конструкторського бюро прислали креслення нового механізму, тобто складальне креслення. Як ви думаєте, з чого ви почнете вивчення цього креслення?

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

Під час виконання складальних креслень зостосовують різні умовнос­ті та спрощення. Це необхідно для того, щоб зменшувати витрати часу на виконання креслень та зробити їх більш виразними і зрозумілими. Для правильного читання складальних креслень треба знати, які можуть бу­ти на них умовності та спрощення. Якщо на складальному кресленні є розрізи та перерізи, січні площини яких проходять уздовж осей болтів, шпильок, гвинтів, штифтів, непорожнистих валів, важелів, шпонок; то їх зображують нерозсіченими. Так само показують гайки, шайби і кульки.

Кріпильні різьбові деталі з'єднань показують спрощено — без фасок. Дозволяється не зображувати зазори між стерж­нем (наприклад, болта) і отвором у з'єднуваних деталях. Різьбу можна показувати на всій довжині болта чи шпильки.

Якщо виріз має кілька однакових рівномірно розміщених деталей на ньому, то зображують тільки одну-дві з них, а решту показують умовно чи спрощено, записавши пов­ну їх кількість у специфікацію.

Дозволяється не зображувати на будь-якому з виглядів складального креслення окремі деталі, які заважають ро­зумінню будови інших деталей. Над таким зображенням складального креслення виконують напис про те, які де­талі виробу на ньому не показано.

Якщо вигляд, розріз чи переріз на складальному крес­ленні являє собою симетричне зображення, то показують тільки його половину чи трохи більше половини і проводять лінію обриву. Для симетричних зображень до­цільно застосовувати поєднання половини вигляду з поло­виною відповідного розрізу.

2.    Ознайомлення з  порядком читання складальних креслень  за таблицею

1)             Визначити назву виробу;

2)             Встановити, які зображення подано на кресленні;

3)              Розглянути, користуючись специфікацією, зображення кожної деталі;

4)              Визначити, як з’єднуються, деталі, як переміщуються під час роботи;

5)             Знайти інші відомості, наведені на кресленні.

ІV.  Формування умінь та навичок

1.               Колективне читання креслення (рис. 238)

2.               Самостійна робота (рис. 240-241)

-                  Прочитати складальне креслення

V. Підсумок уроку

- В якій послідовності читають креслення?

- Що означає прочитати креслення?

VI. Домашнє завдання

(Індивідуально за картками)- Прочитати складальне креслення.

  

Урок №13

Тема уроку: Графічна  робота  №8  «Читання  складальних  креслень»

Мета уроку:   сформувати поняття про раціональність  послідовного читання складальних креслень, перевірити вміння правильно читати складальні креслення;

розвивати вміння аналітичне мислення, пам’ять, увагу;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- В якій послідовності читають креслення?

- Що означає прочитати креслення?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Сьогодні ми перевіримо, чи вмієте ви раціонально прочитати складальне креслення.

ІІІ.  Формування умінь та навичок

1.              Інструктаж до виконання графічної роботи

- Виконати завдання (І варіант – рис. 244, ІІ варіант – рис. 245, с. 193);

- Визначити, на яких наочних зображеннях, позначених літерами, позначено саме ті вироби. Які подані і на складальних кресленнях (рис. 249);

- Виконати креслення головного вигляду деталі;

- Дати відповіді на запитання (п. 35, с. 188)+додаткові запитання письмово (с. 200)
 2.  Самостійне виконання практичного завдання 

ІV. Підсумок уроку

- Як справились із завданням?

- Які труднощі виникли в процесі роботи?

V. Домашнє завдання

(Індивідуально за картками)

Урок №14

Тема уроку: Деталювання.  Графічна  робота  №9  «Деталювання»

Мета уроку:  сформувати поняття про деталювання, закріпити і узагальнити вміння послідовно і чітко аналізувати складальне креслення виробів;

розвивати просторову уяву, аналітичне мислення;

виховувати охайність, самостійність, наполегливість, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Які зображення деталей на кресленні ви знаєте?

- В чому полягає різниця між складальним кресленням та кресленням окремої деталі?

- Що називають деталлю?

- Які деталі називають типовими?

- Які деталі називають спеціальними?

- Назвіть рознімні з’єднання.

II. Мотивація навчальної діяльності

- Для того, щоб виготовити складну деталь (механізм), необхідно виконати окремі деталі, що входять до складу механізму, а перед тим виконати їх креслення.

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

-                  Щоб зробити виріб, який складається з кількох деталей, спочатку треба виготовити ці деталі. Для виготовлення дета­лей потрібні їх креслення. Креслення окремих деталей, з яких складається виріб, виконують за його складальним кресленням. Процес виконання деталей за складальним кресленням виробу називають деталюванням.

Перед початком деталювання слід прочитати складальне креслення. Це дає змогу визначити будову виробу, взаємодію його складових частин і їх призначення. Сам процес деталю­вання передбачає умовне розчленування виробу на окремі де­талі і виконання креслення кожної з них. За цими креслен­нями виготовляють деталі і потім з них складають вироби.

Ви вже знаєте, що кожний виріб складається з оригіналь­них деталей, призначених тільки для даного виробу, і стандар­тних. Під час деталювання виконують креслення тільки оригі­нальних деталей. На стандартні деталі виконувати креслення не треба, бо вони виготовляються на спеціалізованих підп­риємствах. Інші підприємства їх купують і використовують вже готовими для складання своїх виробів. Оригінальні деталі кожне підприємство виготовляє для своїх виробів самостійно.

2.    Ознайомлення з  порядком виконання деталювання за таблицею

-                  Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності. Рекомендується такий порядок деталю­вання складального креслення:

1)             Читання складального креслення виробу в розглянутій раніше послідовності. Вивчення його будови. Головну увагу звертають на форму деталей, їх призначення і взаємодію;

2)              Уявне розчленування виробу на окремі деталі, з яких він складається;

3)             Визначення деталей, креслення яких треба виконати (згадайте, які деталі не підлягають деталюванню). Почина­ють деталювання з простих за формою деталей. Уявне вида­лення цих деталей полегшує визначення форми складніших;

4)              Визначення необхідних зображень, потрібних для крес­лення кожної деталі. Кількість зображень повинна бути міні­мальною, але достатньою для повного вивчення форми і роз­мірів деталі. Кількість і склад зображень на кресленні деталі можуть не відповідати зображенням складального креслення;

5)             Вибір масштабу зображень. Під час деталювання не обов'язково дотримуватись однакового масштабу для всіх де­талей. Невеликі деталі, особливо складної форми, зображу­ють у більшому масштабі;

6)             Компоновка і послідовна побудова зображення. На кресленнях деталей зображують і ті елементи, які на скла­дальному кресленні не показують або показують спрощено (наприклад, фаски);

7)              Нанесення розмірів. їх вимірюють на зображеннях складального креслення з урахуванням масштабу. Ті розміри конструктивних елементів, які відсутні на складальному кресленні, визначають з довідників. Для спряжуваних повер­хонь (тобто поверхонь, які взаємодіють між собою) погоджу­ють розміри;

8)             Кожну деталь креслять на окремому аркуші. На креслен­нях виконують основний напис. Дані для основного напису (назву деталі, матеріал тощо) беруть із специфікації скла­дального креслення.

ІV.  Формування умінь та навичок

Практична робота

Виконати деталювання однієї деталі(рис. 244) у зошитах.

V. Підсумок уроку

-         Для чого виконують деталювання?

-        Які деталі не підлягають деталюванню?

-        Що означає погодження розмірів деталей під час деталювання?

V. Домашнє завдання

-        Виконати графічну роботу №9. Завдання: виконати деталювання двох спеціальних деталей на вибір за складальним кресленням (Індивідуально за картками)

Урок №15

Тема уроку: Графічна  робота  №10  «Розв’язування  творчих  задач  з  елементами  конструювання»

Мета уроку:   закріпити і узагальнити вміння конструювати, змінювати форму деталі за призначенням;

розвивати вміння аналітичне мислення, творчу уяву;

виховувати охайність, самостійність, наполегливість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Що передує виготовленню будь-якої деталі?

- З чого починається процес створення нової деталі, механізму?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Сьогодні ви поринете в творчий процес, побуваєте в ролі конструкторів.

ІІІ.  Формування нових знань

-                  Конструювання – це створення нових виробів або їх удосконалення (реконструкція). Робота з конструювання завжди супроводжується виконанням графічних зображень.

І V.  Формування умінь та навичок

1.              Інструктаж до виконання графічної роботи( рис. 259, с. 205);

І варіант – З даної заготовки сконструювати опору для встановлення у вертикальному положенні циліндричного стержня діаметром 30 мм у її верхній частині. Основа опори повинна кріпитися до столу за допомогою болтів діаметром 10 мм.

ІІ варіант – Сконструювати повзун, який можна встановити в т-подібний паз станини і переміщувати у поздовжньому напрямі. Виконати у необхідній кількості зображень і нанести розміри.

2.  Самостійне виконання практичного завдання 

V. Підсумок уроку

- Як справились із завданням?

- Які труднощі виникли в процесі роботи?

VІ. Домашнє завдання

(Індивідуально за картками)

Урок №16

Тема уроку: Основні  особливості  будівельних  креслень.Графічна  робота  №11  «Читання  будівельних  креслень»

Мета уроку:  ознайомити учнів з загальними відомостями про будівельні креслення;

розвивати окомір, вміння аналізувати, спостережливість;

виховувати охайність, самостійність.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Що називають архітектурою?

- На яківиди вона поділяється?

- Що вам відомо про мистецтво будівництва?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Як планують спорудження нової будівлі?

- Хто цим займається?

IІІ. Формування нових знань

1.              Слово вчителя

-                  Будівлі та споруди зводять за будівельними кресленнями, їх поділяють на архітектурно-будівельні (креслення житло­вих, громадських і виробничих будівель) та інженерно-будівельні (креслення інженерних споруд: мостів, шляхопрово­дів, залізниць, гідротехнічних споруд тощо). За призначенням будівельні креслення ділять на креслен­ня будівельних виробів і на будівельно-монтажні креслення. За кресленнями будівельних виробів на підприємствах будіндустрії виготовляють окремі частини і деталі будівель і спо­руд. За будівельно-монтажними кресленнями на будівельних майданчиках здійснюють складання і зведення будівель і споруд.

Виконують будівельні креслення за правилами прямокут­ного проеціювання на основні площини проекцій (фронталь­ну, горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів. Але, зважаючи на специфіку зображуваних предметів, буді­вельні креслення мають деякі особливості.

Основними зображеннями на будівельних кресленнях є фасад, план і розріз.

Фасад — це зображення зовнішнього боку будинку. Виг­ляд будинку спереду — головний фасад, вигляд зліва чи справа — бічний фасад. На фасадах  показують роз­міщення дверей, вікон, архітектурні деталі будинку. Фасад дає загальне уявлення про розмір будинку і пропорції його окремих частин. Розміри на фасадах не наносять.

План будинку (чи його поверху) — це розріз горизонталь­ною площиною на рівні, трохи вищому від підвіконня. Для багатоповерхового будинку плани виконують для кожного поверху. За планом можна визначити форму і роз­міри будинку, взаємне розташування приміщень у ньому (так само і для поверху), розміщення вікон і дверей, товщи­ну стін і перегородок тощо. На планах наносять умовні зоб­раження санітарно-технічного обладнання, систем опалення, водопостачання.

2.              Ознайомлення з особливостями виконання будівельних креслень  

1)             Перерізи стін, виконані з матеріалу, який є для будинку основним, не штрихують. Окремі ділянки з іншого матеріалу штрихують. Для кожного приміщення на плані зазначають площу (у квадратних метрах). Площу вказують цифрою без позначення одиниці і підкреслюють лінією.

2)             На плані показують розбивочні осі — лінії, які проходять вздовж зовнішніх і внутрішніх капітальних стін. З проведення цих осей починають побудову плану будинку. Вертикальні осі на плані позначають арабськими цифрами, взятими в кружечки, а горизонтальні — великими літерами (теж у кружечках).

3)             Щоб показати внутрішню будову будинку, його висоту (чи висоти поверхів), на будівельних кресленнях застосовують вертикальні розрізи (поздовжні чи поперечні). Одержують вертикальні розрізи за допомогою вертикальних січних пло­щин, котрі, як правило, проходять по віконних і дверних прорізах. Позначення розрізів виконують як звичайно, але замість великих літер проставляють римські цифри.

4)             Вертикальні розрізи (поздовжні чи поперечні). Одержують вертикальні розрізи за допомогою вертикальних січних пло­щин, котрі, як правило, проходять по віконних і дверних прорізах. Позначення розрізів виконують як звичайно, але замість великих літер проставляють римські цифри.

5)             Зверніть увагу на те, що контури стін і перекриттів між поверхами на планах та в розрізах показують суцільною тов­стою основною лінією.

6)             Над зображеннями будівельних креслень роблять написи за типом: «Фасад», «План другого поверху», «Розріз II—II».

7)             Розміри на будівельних кресленнях вказують у мілі­метрах без позначення одиниці вимірювання.

8)             Розмірні лінії обмежують короткими штрихами під кутом 45" до цих ліній.

9)             На фасадах розмірів не наносять. На планах розміри нано­сять із зовнішнього боку забражень у кілька рядів. У першому рядку (ближчому до зображення) наносять розміри віконних і дверних прорізів і простінків замкнутим ланцюжком. У другому рядку — розміри між кожною парою суміжних осей (теж замкнутим ланцюжком). Третій рядок містить розміри між крайніми осями на плані. Крім того, на плані наносять внутрішні розміри приміщень: довжину, ши­рину, ширину дверних прорізів та інші.

10)         На розрізах наносять розміри між осями, висоту примі­щень, віконних і дверних прорізів.

11)         Крім розмірів на розрізі, а іноді й на фасаді, наносять ви­сотні позначки. Позначкою називають число, яке показує висоту точки над нульовою площиною. За нульову позначку найчастіше обирають рівень підлоги будинку (чи першого поверху).

12)         Позначки наносять в метрах, числа запису­ють на поличці знака. Число на позначці пока­зує, наскільки вище або нижче (зі знаком мі­нус) від нульової позначки знаходиться рівень, вказаний даною позначкою. Нульову позначку записують числом 0,000.

13)         Наведені на рисунку  позначки 2,500 і 4,870 свідчать про те, що висота приміщень у будинку 2,5 м, а найвища точка будинку має висоту 4,87 м. Позначка -2,000 означає, що поверхня підлоги у підвалі нижча від підлоги будинку на 2 м.

14)         Масштаби будівельних креслень. Оскільки будівлі і споруди мають великі розміри, на бу­дівельних кресленнях застосовують масштаби зменшення 1:100, 1:200, 1:400. Для невеликих будинків і для фасадів застосовують масштаб 1:50. Це дає змогу краще виявити на фасаді архітектурні деталі. Масштаби різних зображень можуть бути різними, тому масштаб звичайно вказують біля кожного з зображень.

ІV.  Формування умінь та навичок

Виконати план школи за даними розмірами (І варіант – І поверху, ІІ варіант – ІІ поверху)
V. Підсумок уроку

-         Для чого призначені креслення будівельних виробів і будівель­но-монтажні креслення?

-        Як називаються основні зображення на будівельних креслен­нях? Як їх одержують?

-        Про що можна дізнатися з фасаду?

-        Що являє собою план будинку? Про що молена дізнатись з нього?

-         Для чого на будівельному кресленні застосовують розріз будинку?

-         Що таке висотна позначка? Що вважають нульовою позначкою?

VI. Домашнє завдання

Виконати графічну роботу №11. Завдання: виконати план власного будинку

Урок №17

Тема уроку: Контрольна  робота  .  Графічна  робота  №12  «Виконання  креслення  деталі  за  кресленням  складальної  одиниці»

Мета уроку:   закріпити і узагальнити знання та вміння учнів, набуті ними за весь курс креслення;

розвивати самостійність, самоперевірку;

виховувати працелюбність, наполегливість.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

- Що нового дав вам курс креслення?

- Які знання та вміння знадобляться вам в житті?

II. Мотивація навчальної діяльності

- Сьогодні ви повинні продемонструвати знання та вміння, які дав вам цей навчальний предмет.

ІІІ.  Формування умінь та навичок

1.              Інструктаж до виконання графічної роботи( індивідуально за картками):

– За складальним кресленням виконати креслення деталі, вказаної в завданні. При цьому треба дотримуватись всіх правил оформлення креслення: накреслити деталь у необхідній кількості виглядів, застосувавши, якщо треба, розрізи, перерізи, місцеві вигляди; нанести розміри, заповнити основний напис.

2.  Самостійне виконання практичного завдання 

ІV. Підсумок уроку

- Як справились із завданням?

- Які труднощі виникли в процесі роботи?